15 липня – ця дата для святкування Дня українського миротворця обрана невипадково. Саме 15 липня 1992 року група українських військовослужбовців вперше перетнула кордон колишньої Республіки Югославія. З того моменту й до сьогодні цей день для тисяч українських військових став можливістю пригадати пережите та зрозуміле далеко не кожному відчуття важливості миру. Про ці почуття не на словах знає Сергій Самойлов. Сьогодні він у званні сержанта за контрактом працює у вузлі зв`язку Національної академії Національної гвардії України, але не було б того дня, коли б він не згадував службу в миротворчих місіях у Сьєрра-Леоне та Іраку. Цей період у житті вплинув на формування особистості гвардійця, а потім мотивував займатися активною громадською діяльністю. Цікаво, який він, шлях українського миротворця?
Про це та багато іншого ми запитали в Сергія Самойлова, який не забарився з відповіддю.
| Зі строкової служби у миротворчу місію У свою першу миротворчу місію Сергій Самойлов поїхав у віці 21 року. Ще як проходив строкову службу, дізнався, що військовослужбовці їздять у миротворчу місію до Республіки Югославія. Відразу після завершення строкової служби Сергій не став зволікати з мрією, тож у 2001 році, підписавши контракт із Збройними силами України та склавши іспити поїхав у миротворчу місію ООН у Сьєрра-Леоне. «У Сьєрра-Леоне до моїх обов’язків входила охорона базового табору в місті Хастінгс, а також навчання стрільбі з української зброї військовослужбовців африканського контингенту, - зазначив гвардієць. – Виконуючи свої посадові обов’язки, я об’їздив всю Сьєрра-Леоне від кордону до кордону». Долучитися до міжнародної операції в Іраці Сергій Самойлов вирішив у 2003 році, службу проходив протягом двох ротацій. Це була найбільш масштабна місія для України, адже всього було залучено 1580 військовослужбовців. Окрім військових зі Збройних сил на землю Іраку ступили ще й військовослужбовці Служби безпеки України. Українці проходили службу разом із польським контингентом, а до переліку завдань часто входило супроводження конвоїв, роздача гуманітарної допомоги та охорона державних установ. Саме під час проходження місії в Іраці військовий остаточно переконався, що головне завдання миротворця - не брати участь у бойових діях, а бути посередником та гарантом у примиренні конфліктуючих сторін. |
Зв'язок забезпечував екіпаж як стаціонарно, так і в русі, а особливо у конвоях з охорони цивільного вантажного транспорту, - повідомив сержант. - Про місію в Іраці у мене залишилося мало позитивних вражень та згадок. Це була бойова операція, тож всім, хто там проходив службу надали статус учасника бойових дій. На превеликий жаль, 18 українських військових звідти не повернулися живими, а 40 військовослужбовців залишилися інвалідами. Не дивно, що мені приємніше згадувати про місію ООН у Сьєрра-Леоне».
Сергій Самойлов розповів, що важливим для миротворця, при виконанні завдань, є розуміння своєї роботи, яка направлена на причетність, перш за все, до здійснення добрих справ.
«Таке відчуття у мене було при проходженні місії ООН у Сьєрра-Леоне. В Іраці у нас не було статусу миротворця, адже ми перебували в складі коаліційних сил підтримки американського правління. А за таких обставин миротворчий підхід наврядче можливий, навіть із врахуванням будівництва шкіл та надання гуманітарної допомоги нашими представниками», - запевнив Сергій Анатолійович.
Миротворець переконаний, що реалії у яких перебуває людина впливають на зміни в її свідомості. На підтвердження своїх міркувань, він згадав декілька історій зі служби.
«Коли 6 квітня 2004 року почалася гаряча фаза протистоянь у провінції Васіт міста Ількут, наші військовослужбовці, які стояли на блокпостах, почали повідомляти про дивні речі. Справа в тому, що діти перестали приходити зранку за продуктами харчування та водою, а також батьки почали їх швидко забирати зі шкіл. Це свідчило про те, що готується масована збройна атака. Як потім з`ясувалося, в ряді приміщень, у тому числі і шкіл, містилися склади зброї. Для нас тоді стало досвідом і наукою, що діти також можуть бути помічниками у виявленні та попередженні військових дій».
Але найбільший переворот у свідомості Сергія Самойлова відбувся, коли він побачив як проживає бідне населення, особливо діти, яким було по 8-10 років. Саме цих хлопчаків навчали тримати в руках зброю, користуватися вибуховими засобами, а потім залучали до участі в бойових діях не тільки за рахунок пропаганди, але й методом наркотичного сп’яніння.
«Це жахливо усвідомлювати, але коли дитина ставала залежною від наркотиків, все, що вона потребувала – дози. Отримавши дозу, вона залучалася до виконання завдань, не розуміючи наслідків, які в більшості випадків завершувалися для неї втратою життя, - із сумом згадав гвардієць. - Такі випадки показували, що заходи попередження відіграють дуже важливу роль у протидії радикалізації молоді та становленні їх особистості. Основою, при цьому, повинна виступати освіта, саме її наявність допомогла б уникнути потрапляння дитини до збройних формувань».
| «Юний миротворець» - проєкт для виховання молоді в дусі миру Після участі у миротворчих місіях Сергія Самойлова не покидала мрія - створити осередок, який надавав би можливість молоді зрозуміти основи миротворчої діяльності. Так, у 2012 році було зареєстровано громадську організацію, а потім розпочалася робота над проєктами «Школа миру» і «Юний миротворець». У 2014 році харківську організацію помітили представники Міжнародної асоціації миротворців ООН. Зовсім скоро відбулася перша зустріч з польськими колегами, під час якої було підписано меморандум про співпрацю. А вже у 2015 році Сергія Самойлова було запрошено до штаб-квартири міжнародної асоціації миротворців ООН у французькому місті Ліон. Підтримка такої впливової міжнародної організації стала значним поштовхом для реалізації планів Сергія, який у 2018 році став координатором міжнародних програм «Школа миру» і «Юний миротворець» при Міжнародній асоціації миротворців ООН. «Учасниками нашої програми можуть бути виключно школярі Харкова. Це цікава комплексна програма, яка надає можливість зрозуміти основи миротворчої діяльності», - наголосив військовослужбовець. |
Сьогодні у місті Харкові нараховується 56 загонів юних миротворців, у кожному по 15-20 осіб. Під час занять школярі отримують навички з тактичної медицини, вогневої підготовки, основ миротворчої діяльності, вдосконалюють знання англійської та французької мови, а також мають можливість брати участь в онлайн зустрічах з іноземними миротворцями. Крім того, юні миротворці Харкова вже встигли побувати в гостях ветеранських організацій у Чехії, Польщі, Австрії, взяли участь у міжнародній конференції в чеському місті Брно, а також відвідали Європейську штаб-квартиру ООН у Відні.
«По закінченню Школи кожен учасник отримує сертифікат, який надає можливість школяру організувати миротворчу діяльність самостійно на базі своєї школи, що також передбачає професійну орієнтацію школярів.
- засвідчив гвардієць. – Ми не збираємося стояти на місці, тож у найближчих планах – залучення до програми школярів з усієї України. Думаю, з тим потенціалом, який є в Академії Нацгвардії цей задум зовсім скоро стане реальністю».
| Приносити користь суспільству – теж місія миротворця Для Сергія Самойлова життя – це процес. І в цьому житті важливо вдосконалюватися та взаємодіяти з суспільством. Миротворець також вважає, що необхідно шукати ключі до кожної людини, а не конфліктувати і воювати. А допомогла краще усвідомити ці прості, але водночас важливі основи - служба у миротворчих місіях. «Якщо у тебе неупереджений погляд на людей з якими ти перетинаєшся у миротворчій місії, тобі легше знайти ключі до примирення конфліктуючих сторін, - переконаний Сергій Самойлов. - Миротворець – це також певний підхід у свідомості людини. Наша місія бути посередниками миру та взаємодіяти зі світом, розуміючи його істинну природу». Незважаючи на досить насичену службу, гвардієць навіть не думає спинятися на досягнутому. У найближчих планах – отримання офіцерського звання та заняття викладацькою діяльністю в Академії Нацгвардії. А щодо миротворчої діяльності, Сергій Самойлов планує організувати міжвузівську конференцію, у якій візьмуть участь миротворці, які працюють у різних навчальних закладах військового спрямування Харкова. Він вважає, що потенціал українських миротворців повинен сповна використовуватися для реформування і створення певних програм, зокрема, в освітній сфері. «Сподіваюся, що мій досвід спілкування та зв’язки з міжнародними структурами зроблять свій внесок у розвиток як Академії Нацгвардії, так, можливо, у майбутньому стануть у нагоді і для Національної гвардії України. Переконаний, що приносити користь суспільству – теж місія миротворця». |
Відділ міжнародних зв`язків, інформації та комунікації НА НГУ
Автор: Дмитро Одерій
